А може, саме таку дружину треба козакові,— до печі і до городу, до коней і до свиней, і до ради, і до поради, і вночі до любові

А може, саме таку дружину треба козакові,— до печі і до городу, до коней і до свиней, і до ради, і до поради, і вночі до любові? Таку м’якеньку і теплу, як перестиглу грушу, щоб тільки дивилася в очі і ні про що не питалась. Приніс чоловік додому свою потовчену душу, а жінка, як подорожник, до всіх виразок приклалась.

Ліна Костенко, Маруся Чурай