— Я тебе вигадала

— Я тебе вигадала? — спитала Гессі у власника блакитних очей. — Бо ж ти мені так часто снишся. Вона знала, що це жарт, і він знав. І підіграв їй за мовчазною обопільною згодою. — Ображаєш, юна Гестіє. — Очі всміхались. — Ми стільки разів бачились, і ти вважаєш, що я — тільки вигадка? — Але ж то сни були... — додала вона пошепки, тішачись від звуку його голосу. — А сни не враховуються у твоєму внутрішньому списку місць для гарної зустрічі?

Наталія Матолінець, Гессі