Такої осені я не пам'ятаю за все своє життя

Такої осені я не пам'ятаю за все своє життя. Так було хіба що в дитинстві, коли тепла осінь тривала до кіня жовтня і ми ходили по килиму жовтого листя, шукаючи найбільші - з рожевими судинами та коричневими перетинками, - і фантазували, - що це - листи, які нам пишуть дерева. І читали їх, мов хіроманти долдню, вгадуючи свою долю за цими переплетіннями судин. Я завжди бачила на таких листках свої незвичайні пригоди, мандри, далекі країни. Зберігала ці посилання в книжках і дуже шкодувала, коли згодом вони розсипалися в моїх руках, перетворюючись на порох.

Ірен Роздобудько, Все, що я хотіла сьогодні