Солодка млість… блідесенький промінчик… як добре жити… думати про інше… А сон минув, розтанув

Солодка млість… блідесенький промінчик… як добре жити… думати про інше… А сон минув, розтанув. І натомість раптовим болем обпекла свідомість. Єдине слово виникло: н е в ж е?! Душа болить, і тіло як чуже. Навпомацьки з підлоги підвелася. Не розчесавши коси, заплелася. Все так, як є. Приречена. Одна.

Ліна Костенко, Маруся Чурай