Село—не люди,—відповів Ігор.—Розглядати село як скупчення людей—величезна помилка.Село—це традиції,це скарбниця нації,це продовження природного способу життя на противагу звихнутій урбанізації

Село—не люди,—відповів Ігор.—Розглядати село як скупчення людей—величезна помилка.Село—це традиції,це скарбниця нації,це продовження природного способу життя на противагу звихнутій урбанізації. —Згоден.Як ти добре сказав:на противагу звихнутій урбанізації.Ігор глянув на пожухлі польові квіти край дороги. —Село повертає розуміння істинних людських цінностей.Радість простого…Оці зів'ялі квіти… —А ця колюча стерня…А небо…А ця тиша…—Денис задер голову догори.—У мене відростають крила.Раптом зупинився,повів носом. —Звідки тхне?—запитав. —Ти у коров'яче лайно вступив,—спокійно відповів Ігор.— Розрив!Це називається технікою розриву.Ти навмисне збиваєш мене з хвилі.Я хочу влитися у цей світ.Я хочу тремтіти від захоплення й відчувати щастя бути тут,а ти…Ігоре,віднайти невідомі старі пісні—не проблема.Проблема—зробити це,відчуваючи себе частиною цих пісень,частиною кургану,людей,які навколо нього живуть. —Вийди з лайна—і техніка розриву закінчиться,—засміявся Ігор

Люко Дашвар, Село не люди