Самотність зіткана зі спогадів

Самотність зіткана зі спогадів. Вона дратує, непокоїть . Людина плаває в споминах , як одинока риба в холодному морі. Спогади оточують її високим частоколом, міцним, як мури середньовічних замків. Є щось спільне між всевладною силою споминів і нічною темрявою. Людині важко зносити на одинціспомини й залишатися віч-на-віч з пітьмою.

Павло Загребельный, Європа 45