а те, що між нами, нове і незнане уже не відріжеш і не відітнеш, ти теж про це знаєш, та далі втікаєш, бо тільки утеча – це небо без меж

а те, що між нами, нове і незнане уже не відріжеш і не відітнеш, ти теж про це знаєш, та далі втікаєш, бо тільки утеча – це небо без меж. (ранкове гоління)

Юрій Іздрик, Після прози