От цікаво, ну звідки, спитати б, у нас оця невиправна зверхність у стосунках до минулого, оце невідволодно-тупе, не переломиш, переконання, буцімто ми, сьогоднішні, рішуче й категорично мудріші за них, тодішніх, - на тій єдиній підставі, що нам відкрите їхнє майбутнє: що ми знаємо, чим вони всі скінчать

От цікаво, ну звідки, спитати б, у нас оця невиправна зверхність у стосунках до минулого, оце невідволодно-тупе, не переломиш, переконання, буцімто ми, сьогоднішні, рішуче й категорично мудріші за них, тодішніх, - на тій єдиній підставі, що нам відкрите їхнє майбутнє: що ми знаємо, чим вони всі скінчать?.. (Нічим хорошим!) Щось наче в стосунку до малих дітей: настановчість, поблажливість. І, як і діти, люди минулого завжди здаються нам наївними - в усьому, від костюмів і зачісок, до способу думання й почування. Навіть тоді, коли ці люди - наші близькі. Точніше, колись такими були.

Оксана Забужко, Музей покинутих секретів