Останнім часом усі знайомі відчайдушно хотіли видати її заміж, допікали питаннями, чому вона — така гарна, розумна й молода — досі ходить сама, мов неприкаяна. Чути це було досить неприємно. Усі ж були «прикаяні»! Часом — просто прикуті до сімейних галер. І одна Марта, на їхню думку, пливла собі за течією, як відв’язаний від пристані човен.
Ірен Роздобудько, Перейти темряву
