Час неосяжний, коли він категорія Вічності

Час неосяжний, коли він категорія Вічності. А звичайний нам час, повсякденний мигтить-мигтить, його завжди не вистачає. Він летить, мов експрес, не встигнеш озирнутися, а ти вже вчорашній. Пролітаємо крізь події, підбиваємо підсумки на льоту. Скільки нас, людства, вже є на планеті? Мільярдів шість? І серед них українці, дивна-предивна нація, яка живе тут з правіку, а свою незалежну державу будує оце аж тепер.

Ліна Костенко, Записки українського самашедшого